Традиції Вашківецького весілля

Матеріал підготовлений Оксаною Гелетою

І частина

Завантажити у форматі Word Завантажити відео

1.Вступ

У давнину українська обрядовість поділялась на три цикли: передвесільний, власне весілля і післявесільний. У свою чергу кожен із цих циклів складався з окремих обрядів .

Починалося все зі сватання, коли посли від молодого йшли до батьків укладати попередню угоду про шлюб.

Якщо дівчина не давала згоди на одруження, то вона повертала старостам принесений ними хліб або дарувала молодому гарбуза. Щоб уникнути сорому через відмову, іноді йшли свататися пізно ввечері, а часом просили когось довідатися про наміри дівчини та її батьків.

У разі успішного сватання відбувалися заручини, які були своєрідним скріпленням договору про шлюб. Заручини супроводжувалися різними ритуалами: старший староста накривав рушником хліб, клав на нього руку дівчини, зверху – руку хлопця і перев’язувала їх рушником. Молода, у свою чергу обдаровувала всіх присутніх хустками , полотном або сорочками .

1.1.Заводини

Напередодні весілля влаштовували дівич - вечір. Дівчата - подружки “вили гільце”- оздоблювали квітами, стрічками та букетами колосків гілку сосни або вишні.Також плетуть віночок . Цей процес завжди супроводжується піснями:

1.1.1 Пошиття весільного віночка

Не желій бервін, бервінковий він

До нас, Боже, до нас,

Бо в нас тепер гаразд.

Бо в нас скрипки грают-

Віночок зачинают,

Віночок зачинают.

Коли ви, мамко,

Коли ви, татку,

Про це се говорили ?

Тай мож би ми си цего вечора

До вінка посходили.

Сходіться, браття, сходіться, сестри.

Та й ви, маленькі діти.

Подивітвиси, надивітвиси

На молодої квіти.

Сходіться, браття, сходіться, сестри,

Коли музика грає.

Бо це лиш тепер, тай завтра трошки,

Та й уже си минає.

Та й сегодни суботонька, сумний день.

Сумувала молоденька цілий день.

Сумувала, сумувала - заснула

Прийшов її рідний ненько - не вчула.

Зірвав би я винограду, не вмію,

Збудив би я свою доню – не смію.

Та най рве її миленький, бо він вміє,

Та най буде їй миленький, бо він сміє.

Сумувала, сумувала - заснула

Прийшла її рідна ненька, не вчула.

Зірвала би винограду - не вмію,

Збудила би я свою доню - не смію.

Та най рве її миленький, бо він вміє,

Та най буде їй миленький, бо він сміє.

Сумувала, сумувала - заснула

Та й прийшов її миленький, вона вчула.

Та нарву їй винограду, бо я вмію,

Розбужу я свою милу, бо я смію.

Ішла молода та й до города ,

Та й до зіллячка свого.

Та й рве барвінчик, собі на вінчик.

Жалібнесенько плаче.

Приходив її рідний батечко

Чого, молода, плачеш ?

Ой чи жаль, тобі, подвір’я сего,

Чи мене, старенького ?

Ой не жаль мені подвір’я сего,

Тай не вас, старенького.

Лише жаль мені за русов косов,

За дівоцькою вродою.

Бо дівки грают ,бо коси мают,

Та й мене не приймают,

Хоч приймают -не приймают,

Правду не розповідают.

Та стань ти-ко, наша мамко, на столец,

Доцігни-ко зі сволока гребінець,

Розчеши-ко русу косу під вінець .

Якщо у дівчини не було матері чи батька, то їй співали пісню для сироти :

1.1.2 Пісня для сироти

Значно й пізнашно, значно й пізнашно,

Як ся сирота дружи.

Значно й пізнашно, значно й пізнашно,

Як ся сирота дружи.

Двір не білений, стіл не стелений,

Родинка не прошена.

Двір не білений, стіл не стелений,

Родинка не прошена.

Двір побілили, стіл застелили,

Родинку запросили.

Двір побілили, стіл застелили,

Родинку запросили.

Кого тут нема, кого тут нема-

Рідненької неньки.

Кого тут нема, кого тут нема,

Рідненької неньки.

Ким би післати, переказати

Сивою зозуленьков.

Ким би післати, переказати

Сивою зозуленьков.

Зозулька летить, зозулька й кує,

А мамка в гробі чує.

Зозулька летить, зозулька й кує,

А мамка в гробі чує.

Дружиси (синку, донько), дружиси (синку, донько)

В щасливу годиноньку.

Дружиси (синку, донько), дружиси (синку, донько)

В щасливу годиноньку.

Рада би піти, рада би піти,

Не можу підвестиси.

Рада би піти, рада би піти,

Не можу підвестиси.

Бо сира земля ручки прилягла

Не дає їх підняти.

Бо сира земля ручки прилягла

Не дає їх підняти.

1.1.3 Поклін віночка

Та й треба нам золотаря приводити,

Щоби ішов цей віночок золотити.

Наш золотар молоденький зі Львова,

Зараз буде наш віночок готовий.

Я ввійдіт, мамко, я ввійдіт, татку

До новенького двору.

Приступіт, мамко, приступіт, татку

До тесового столу.

Відкупіт, мамко, відкупіт, татку

Віночок від свашечок.

Відкупіт, мамко, відкупіт, татку

Віночок від свашечок.

Віночок зелененький, від свашок молоденьких.

(Готовий віночок кладеться на тарілочку і калач. Тато з мамою хустинками беруть віночок за кінці. Тато на тарілку кладе гроші, тобто “купує” його. Гроші роздають усім присутнім у хаті)

Не калина си ломе,

Не калина си ломе.

Татко віночок клоне.

Білими ручечками,

З добрими гадочками,

З добрими гадочками.

Що би си гаразд мали,.

Що би нам дякували.

(Кладуть віночок на голову молодій)

Та й на дворі ясний місяць

Гарно світи.

Та й час тобі, молоденька

Надвір вийти .

Бо на дворі товаришки чекают

Молоденьку у віночку визирают.

(молодого у віночку визирают).

Молода із дружками і хлопцями танцюють останній танець молодої.

1.2. Весільна процесія.

Пізно ввечері мама з молодою готують подарунки молодому (сорочку, хустинку “ширинька”). Так само мама молодого готує подарунки молодій (черевики, хустку-покравало). Подарунки кладуть у дві великі миски (“милниці”), а на дно цукерок, копійок, горіхів, щоб добре “калатало”. Зав’язують миски червоними хустками. Матка і свашка беруть по мисці і разом зі своєю свитою (сусіди, рідні, обов’язково заміжні) ідуть: від молодого гості – до молодої, а від молодої- до молодого. Домовившись про час, коли будуть виходити, щоб не застали когось ще біля хати.

Цілу дорогу звучать пісні, голосне “іхкання”, щоб на все село було чути, що йдуть “з сорочков”.

Та й ішли ми тай до свата

Ланами, ланами,

Та й найшли ми полумисок

Та й з сороківцями.

Та й коби ж то сороківці,

А то дрібні гроші.

А в Вашківцях серед села

Три дівці (хлопці) хороші.

Одна файна, друга файна,

Третя непогана.

Межи ними (ім’я молодого чи молодої )

Як намальована(мальований)

Ой відків ви, свашки—любки

Малєру набрали,

Що ви свою (свого) (ім’я молодої чи молодого)

Так намалювали.

Ми до неба не сягєли,

Малєру не брали.

Біле личко, чорні брови.

Ото ми їй (йому) дали.

Та й у нашім городчику

Два корчики тої (того)

Та й були ми натрафили

Та й до молодої (молодого)

Та якби нам тай не треба

Ми би не ходили.

Ми би таку доріженьку,

Далеко не били.

(Співають біля брами)

Ой, свату, свату, що гадаєте?

Що нас до хати не пускаєте?

Надворі мороз, стояти не мож.

Надворі негода, до хати дорога.

Надворі мороз, стояти не мож.

Надворі плитки, ми змерзли в литки.

Надворі мороз, ще й вітер віє.

Пустіт до хати, бо серце мліє.

Чи ви, свати, попилиси,

Чи ви лягли спати,

Бо ми в ноги позмерзали

Пускайте до хати.

Ой свати, свати

Ще раз кажемо:

Пустіт до хати,

Дар покажемо.

Пустіт до хати,

Дар покажемо.

(Тато з мамою зустрічають гостей з калачами і запрошують їх на подвір’я)

З того боку, та на той бік

Комар воду носить.

Молоденький молоденьку

На червики просить.

Черевички кулкувані, не треба кувати

Лиш просив наш молоденький

Раненько вбувати, та і з нашими молоденьким

До шлюбу ставати.

(Співають у молодого)

Молоденька молодого

на сорочку просить.

Сорочечка вишивана, не треба їй прати

Лиш просила молоденька

Раненько вбирати, та із нашов молоденьков

До шлюбу ставати.

Молода одягнена у дівочий національний костюм ( фота, крила, коди). На голові весільний убір- гердан. Вона сидить з дружками за столом. Перед молодою – весільні калачі, накриті спеціальною вишитою серветкою-ширинькою.(Молодий з дружбами теж за столом).

По черзі матка і свашка підходять до молодої (молодого) з дарунками, промовляючи такі слова: “Просив тато молодого (молодої), мама молодого (молодої) і сам пан молодий (молода) аби ви прийняли цей дар”. Молода (молодий) гарно дякує, але дар не бере.

Пані молода, покорітви си

Возьміт дарунчик, подивітви си.

Нашим червикам нема догани,

Наш пан молодий не є поганий.

(Нашій сорочці нема догани

наша молода не є погана.)

Наш пан молодий доброї мати,

Купив дарунчик, лиш би вбирати.

(Наша молода доброї мати,

Вишила сорочку,

Лиш би вбирати.)

(Три рази підходять. За третім разом молода (молодий) приймає дар)

Пані молода покорилася,

Взяла дарунчик, подивилася

Взяла дарунчик, подивилася.

(Наш пан молодий вже покорився,

Взяв він дарунчик, тай подивився.)

(Гостей запрошують до столу. Дарунки віддаються мамі. Вона чіпляє їх у “палатці”, щоб усі бачили, що передав їй молодий (молода).

Доматері частують гостей. Починається жартівливий переспів між гостями і до матерями.)

Наш пан молодий нам наповіли,

(Наша молода нам наповіла),

Щоби ми у вас нічо не їли,

Щоби ми у вас нічо не їли.

Наш пан молодий нам наказали,

(Наша молода нам накали),

Що би ми у вас нічо не пили,

Що би ми у вас нічо не пили.

Ой, свати-свати, що ви принесли

Червик розпорений, ще й луб скрививси.

Наш пан-молодий до Кутів ходив,

Своїй молодій червички купив.

Ой, купив-купив не придивився-

Червик розпорений, ще й луб скривився.

(У молодого)

Свашечки-любки, що ви робили

Що ви сорочечку прикоротили.

Свашечки-любки, нічо не робіт

Сорочку - на пліт, зубами тягніт.

Та й у свата нова хата,

Та й нові полиці.

Ми до свата прийшли в гості

Самі молодиці.

З стріхи горіхи покотилися

Свашечки-любки, ми попилися,

Свашечки-любки, ми попилися.

З стріхи горобці мичуть солому,

Свашечки-любки, час нам додому,

Свашечки-любки, час нам додому.

Вже місяць зійшов, та й зірка зійде,

Далі за нами молодий прийде.

(Вже місяць зійшов, та й зірка зійде,

Далі за нами молода прийде.)

А вже свічка догорає до самого гнота,

В наших гостей збирається додому охота,

В наших гостей збирається додому охота.

А ми свічку доточимо, ще буде горіти,

А ми гостей попросимо, ще будут сидіти,

А ми гостей попросимо, ще будут сидіти.

(Гості просять віддати їм їхній посуд і відпустити їх додому, бо вважалось великим стидом, коли їх застануть в хаті)

Пані молода (молодий), не тримайте нас,

Дайте нам, що наше

Та й збудьтеся нас.

(Молода (молодий), дякуючи, віддає миски гостям. Ті ідуть додому співаючи.)

Та й у свата нова хата,

Та й біла береза,

Ми до свата прийшли п’яні.

Від свата- тверезі.

Та й були ми та й у свата,

свата молодого.

Та й пили ми горівочку

З жбанка золотого.

Та й були ми тай у свашки.

Свашки молодої.

Та й пили ми горівочки

З склянки золотої.

Перейти до другої частини